- навально
- Присл. до навальний 1).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
навально
Смотреть что такое "навально" в других словарях:
навально — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
атакувати — (навально наступати на ворога), нападати; штурмувати (рішуче наступати на фортецю, укріплені позиції тощо) … Словник синонімів української мови
сунути — I сун ути ну/, не/ш, док. 1) перех. Швидким рухом вкласти, засунути що небудь кудись. || Квапливо, недбало покласти що небудь кудись. || Дати щось кому небудь квапливо, недбало чи потай. || також без додатка, розм. Дати хабара. •• Суну/ти ру/ку… … Український тлумачний словник
Пироговская битва — Русско польская война 1654 1667 Дата 11 февраля (21 февраля) 1664 года Место близ Пироговки … Википедия
атакувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. 1) Навально наступати на ворога. 2) перен. Спрямовувати свої дії проти кого небудь або на досягнення якої небудь мети … Український тлумачний словник
бурхнути — ну/, не/ш, док., розм. 1) неперех. Швидко рушити вперед. || Навально ринути. || перев. безос. Хлинути (про рідину). 2) перех. З силою кинути; шпурнути. || Линути (рідину) … Український тлумачний словник
бушувати — у/ю, у/єш, недок. 1) Бурхливо, навально виявляти якийсь рух, силу, перев. руйнівну. 2) Поводитися нестримано, виявляти гнів, роздратування; бешкетувати … Український тлумачний словник
валити — I валю/, ва/лиш, недок. 1) перех. Примушувати падати, силою перекидати. || Убивати. || Зрізувати, зрубувати (дерево, ліс). || Руйнувати, розламувати. || перен. Позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягати (про втому, хворобу, сон і… … Український тлумачний словник
ввалюватися — (ува/люватися), ююся, юєшся, недок., ввали/тися (ували/тися), ввалю/ся, вва/лишся, док. 1) Падати в що небудь (яму, річку і т. ін.), провалюватися крізь неміцний покрив чого небудь. 2) Заглиблюватися, западати. 3) розм. Заходити куди небудь… … Український тлумачний словник
вдиратися — (удира/тися), а/юся, а/єшся, недок., вде/ртися (уде/ртися), ру/ся, ре/шся, док. 1) Входити, вбігати, в їжджати куди небудь, пробиваючись силою через певну перепону, перешкоду. || Входити, вбігати куди небудь навально, без попередження і дозволу,… … Український тлумачний словник
